Студенти І-ІV курсів спеціальностей «Середня освіта (мова і література (англійська))» та «Філологія. Прикладна лінгвістика» відвідали онлайн-захід «Родинні традиції українського народу». Захід підготувала та провела завідувачка сектору відділу обслуговування Лілія САЛЮК.
Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї, адже саме в родині відбувається перше щеплення любові до рідного краю, народжуються патріотичні почуття, виховується повага до батьків і родинних традицій, а також до звичаїв та традицій свого народу ‒ тих найміцнішіх елементів, що об’єднують окремих людей в одну націю.
Студенти поповнили свої знання про багатство української культури, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями, що закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них – світовідчуття та світосприймання нашого народу.
Народна символіка України
Символіка – візитівка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи. Народні символи – це наші святині.
Українці мають свої народні символи, які споконвіку шанують і бережуть. Це – батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, писанка, лелека тощо.
Усі вони – наші обереги. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках.
Хліб – символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в українського народу. Недаремно у молитві «Отче наш…» люди просили не позбавляти їх хліба, бо він не просто основа життя, хліб – то саме життя. Хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Пекли хліб на тиждень, розраховуючи, щоб його вистачило до нової випічки. Українці завжди надавали перевагу житньому хлібу, а пшеничний – випікали на великі свята: Різдво, Пасху, весілля.
Український рушник пройшов крізь віки і нині символізує чисті почуття, безмежну любов до своїх дітей. Рушник передавали як оберіг із покоління в покоління. Без рушника, як і без пісні, не обходиться жодне сімейне свято. Рушники брали на сватання, ними пов’язували наречених на заручинах, на рушничок ставали, коли брали шлюб. Важко уявити українську хату без рушників. «Дім без рушників, як сім’я без дітей», – говорить українське прислів’я.
Вишиванка – національна святиня, символізує духовне багатство, мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. Вона – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому. Це оберіг від лихого ока та злих духів.
Український вінок – найкраща прикраса дівчини, оберіг. До віночка впліталось багато різних квітів, кожна квітка щось символізувала. Деревій – символ нескореності, барвінок – материнської любові, ружа, мальва, півонія – символи віри, надії і любові, ромашка – здоров’я, добробут, ніжність, любисток додавали, щоб хлопці любили. І обов’язково вплітали калину – символ дівочої вроди та нашої України. А всього в українському віночку – дванадцять квіточок, і кожна – оберіг від лихого ока.
Лелека – символ батьківської любові, сімейних цінностей, родючості. Він дарував родині благополуччя, мир, символізував любов до рідної землі. Двір, де є гніздо лелеки – щасливий, тому що його обходили негаразди, лихо та хвороби. Лелека завжди був символом відродження землі, провісником весни. До того ж, він виконував важливу функцію – приносив дітей у родину. Вважалося, якщо дівчина весною побачить лелеку в небі, то цього року вона обов’язково вийде заміж, а якщо побачить його в гнізді – залишиться вдома, в батьківській родині.
Верба – символ родинного вогнища. Наші пращури вважали вербу священним деревом. На Вербну неділю вербу освячували в церкві, а потім несли додому і били нею всіх, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень. Недалечко червоне яєчко». Освячену вербу зберігали за образами. Дівчата на Великдень коло церкви водили гаївки. Одна з гаївок – «Вербовая дощечка». Вербовая дощечка у гаївці – це символ місточка, який з’єднує дівчину з її майбутнім щастям.
Використані джерела:
- Народна символіка. https://pavlivka-vin.dytsadok.org.ua/narodna-simvolika-18-20-07-15-10-2017/
- Обереги українського народу. http://kluby.if.ua/blog/view/oberegi–ukrayinskogo–narodu
- «Родинні традиції українського народу». Година народознавства. http://library.khmnu.edu.ua/?p=11555
- Україна в символах – народні та державні обереги. https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/ukraina-v-simvolah-narodnye-i-gosudarstvennye-oberegi/
Інформацію підготувала Оксана Рогульська