Перейти до вмісту

«Григорій Сковорода – символ мудрості української землі»

До 300-річчя від дня народження українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, містика Григорія Сковороди, наукова бібліотека Хмельницького національного університету провела онлайн-захід «Григорій Сковорода – символ мудрості української землі» для студентів І-ІV курсів спеціальностей «Середня освіта (мова і література (англійська))» та «Філологія. Прикладна лінгвістика» .

Підготувала та провела захід завідувачка
читальних залів відділу обслуговування Лілія Салюк

Григорій Сковорода – козацького роду. Він народився 3 грудня 1722 року в Чорнухах Лубенського повіту. Батьки – Сава та Пелагея – у сім років віддали його до школи. На майбутнього філософа незабутнє враження справили чудові рідні краєвиди, народні звичаї і традиції, пісні й думи лірників. Дитинство і юнацькі роки Г. Сковороди пройшли серед людей, які не знали кріпосного права, залишили глибокий слід в його свідомості і вплинули на формування його волелюбного і незалежного характеру.

Хата батьків Сковороди.
Літературно- меморіальний музей Г. Сковороди,
смт Чорнухи Полтавської обл.


Восени 1738 р. (в деяких дослідженнях вказується 1734 р.) Сковорода вже почав навчатися у Києво-Могилянській академії. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку й інші мови, що давало йому можливість читати в оригіналах твори античних філософів, поетів та істориків, а також твори мислителів епохи Відродження і Нового часу, письменників, від античних до сучасних, праці яких були присутні в академічній бібліотеці, якою він активно користувався. Саме під впливом філософських і літературних традицій академії закладався самобутній світогляд майбутнього гуманіста-просвітителя.

Києво-Могилянська академія XVII-XVIII ст.

З 1742 р. до 1744 р. Григорія Сковороду як соліста академічного хору, забрали до Петербурга у придворну співацьку капелу. Окрім життєвого досвіду, Григорій Савич здобув ще і додаткову музичну освіту.

Проте, не задовольнившись званням придворного співака, він у 1744 р. повертається до Києво-Могилянської академії і в 1750 р. закінчує клас піїтики (теорії поезії), риторики й філософії, а також прослуховує лише дворічний (замість чотирьох років) курс богослов’я.

Через рік Григорія Сковороду, як перекладача, беруть у торгову місію, яка має на меті закуповувати вино у Європі. Протягом наступних п’яти років Сковорода побував в Угорщині, Австрії, Словаччині, Польщі, а за деякими даними, також у Чехії, Німеччині та Італії. Філософ знайомився із звичаями і усною творчістю цих народів і зібраний матеріал згодом використав у своїх творах.

Переяславський колегіум.
Меморіальний музей Г. С. Сковороди.

У 1753 році – повернувшись до Києва, Сковорода почав працювати вчителем поетики у Переяславському колегіумі, але швидко пішов звідти, оскільки від нього вимагали «викладати так, як заведено». Сковорода ставив учням не бали, а писав короткі відповіді на завдання учнів. Попри відверті коментарі Сковороди, студенти його дуже любили та поважали.

1754 – 1759 рр. – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари.

Сковорода у cім’ї поміщика Степана Томари

У серпні 1759 року Сковорода став викладачем поетики Харківського колегіуму. На той час він уже дуже вирізнявся від загалу, сторонився почестей та відмовлявся від нагород. Сковорода казав, що йому наснився сон, у якому він побачив усі ниці прояви людської природи. Цей сон спонукав Сковороду вдатися до аскетичного способу життя і багато часу проводити у мандрах. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

Починаючи із 1769 року, Григорій Сковорода починає писати свої філософські діалоги, трактати та езопівські байки. Вони дійшли до нашого часу, хоча за життя Сковороди не друкувалися.

У своїх філософських діалогах Григорій Сковорода каже, що найперше людина має «пізнати себе», усвідомити, що вона є частиною чогось вищого і всеосяжного, і жити, роблячи добрі справи «Пізнавай себе, а пізнавши – удосконалюй» .

У 71 рік поет пішки пройшов триста верств, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» – запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час» .

За переказами, Григорій Сковорода знав день своєї смерті і помер у мирі із самим собою 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка, а тепер – Сковородинівка Харківської області.

На своїй могилі Сковорода заповів написати слова, які тепер знають усі: «Світ ловив мене, та не спіймав» .

Сковородинівка Харківської області.
Національний музей Григорія Сковороди

У ніч проти 7 травня російська ракета поцілила просто під дах музею. Згоріли вікна, двері, підлога та все, що було в будівлі. Окупанти намагаються знищити культурну спадщину України, але їм ніколи не знищити пам’яті та цінностей українського народу!

Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є безцінним надбанням української національної і світової культури.

Афоризми від Григорія Сковороди

«З усіх утрат утрата часу найтяжча»

«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю»

«Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий»

«Сопілка і вівця дорожча царського вінця»

«Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом. Тисяча на те перед тобою благословенних ремесел»

«Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче»

«Не за обличчя судіть, а за серце»

«Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу»

«Чисте небо не боїться блискавки та грому»

«Що швидко запалюється, те раптово гасне»

Додаткова інформація

Григорій Сковорода. Біографія. Історія України.
https://www.youtube.com/watch?v=nm2BT5Fmg0c

Григорій Сковорода. Мудрі думки, вислови, поради, цитати, афоризми.
https://www.youtube.com/watch?v=DA0T9CH7KZ4

Відповідальна за виховну роботу – доц. Рогульська О. О