09 листопада студенти І-ІV курсів спеціальностей «Середня освіта (мова і література (англійська))» та «Філологія. Прикладна лінгвістика» відвідали онлайн-захід «Пересо́пницьке Єва́нгеліє – святиня українського народу».
Підготувала та провела захід завідувачка відділу книгозбереження Світлана Диха.
Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) – національна святиня нашого народу й видатна пам’ятка української книжної культури. Це перший відомий переклад канонічного євангельського тексту, виконаний українською мовою.
Книга, вагою 9 кг 300 гр, писана пізнім уставом (ранній тип письма кириличних рукописів) на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Видання складається з 482 аркушів. У книзі подаються так звані сумарії – короткий зміст розділів. На маргіналіях (малюнки і записи на берегах книг, рукописів, листів, що містять коментарі, тлумачення) чимало голосів – пояснень до окремих малозрозумілих слів.
Пересопницьке Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія якої відома нам принаймні частково. Інформацію про те, коли, де й завдяки кому створено Пересопницьке Євангеліє, можна знайти на останній сторінці книги.
Робота над рукописом
Роботу над рукописом розпочато 15 серпня 1556 року в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці (сьогодні це село Дворець Ізяславського району Хмельницької області). Саме тоді написано Євангеліє від Матфія і першу половину тексту Євангелія від Марка. Згодом роботу було припинено і відновлено лише 1561 року в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (сьогодні це село Пересопниця Рівненської області). Тут дописано Євангеліє від Марка, завершено Євангелія від Луки та Іоанна, післямова до пам’ятки та Місяцеслів. Весь процес завершився 29 серпня 1561 року.
Оформлення рукопису
Оздоблення книги виконано різнобарвними фарбами та золотом. Оригінальні орнаменти, які, зберігаючи певну єдність із мистецтвом Відродження, мають яскраво виражений характер українського книжкового мистецтва, тісно пов’язаного із східнослов’янськими традиціями. У барвистих мініатюрах, що змальовують євангелістів, досягнута дивна гармонія між формою і змістом. Наявні численні заставки, ініціали, контурні малюнки й інші прикраси.
За красою, витонченістю, довершеністю орнаменту письма й багатством оформлення книга не має собі рівних серед українських рукописів.
Доля Пересопницького Євангелія
Доля Пересопницького Євангелія непроста та загадкова. Спершу пам’ятка зберігалася в Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її побутування невідома. 17 квітня 1701 року гетьман України Іван Мазепа подарував її Переяславському кафедральному собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом – у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику «Києво-Печерська лавра». З 24 грудня 1948 року донині – у Національній бібліотеці України імені В. Вернадського.
Політичний символ нації
Саме ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації – на Пересопницькому Євангелії під час інавгурації присягають президенти України. У мить присяги Президент кладе руку на це Євангеліє, обіцяючи бути вірним не лише людському закону, а й Богові:
«Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».
Володимир Зеленський складає присягу Президента України на вірність українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради поклавши руку на Конституцію України та Пересопницьке Євангеліє.
Інформацію підготувала Оксана Рогульська